Історії зі зйомок

Назву картини запозичено з поеми Александра Поупа «Листи Елоїзи до Абеляра» (1714). Цю ж поему Чарлі Кауфман використав під час створення ранішого проєкту «Бути Джоном Малковичем» (1999).

До ролі Джоела виявляв чималий інтерес Ніколас Кейдж, але зрештою вона дісталася Джиму Керрі.

Компанія, що спеціалізується на стиранні пам'яті, має назву «Lacuna Inc.». Слово Lacuna має латинське походження й означає прогалину або пропуск. Також варто зазначити, що термін «lacunar infarct» позначає інфаркт, за якого маленька частина мозку стає відповідальною за виконання певної функції (зокрема, пам'яті).

Ідея сюжету спала на думку Мішелю Гондрі після розмови з артистом П'єром Бісмутом, який припустив таке: Раннім ранком ви відкриваєте свою поштову скриньку й отримуєте таке послання «Той, кого ви знали, щойно стер вас із пам'яті…».

Усі сцени в поїзді були зняті в реально існуючих вагонах рухомого поїзда. Вирішено було не вдаватися до декорацій.

Вступні титри починаються лише на 18-й хвилині картини.

Прізвище медсестри Мері так і не з'являється у фінальних титрах, однак якщо уважно дивитися фільм, то можна помітити кадр, у якому її можна впізнати. Це прізвище звучить як Свево. Воно було вибране аж ніяк не випадково, на честь італійського письменника Італо Свево (1861-1928), який активно цікавився роботами Зигмунда Фрейда і вірив, що зумів вступити з філософом у листування.

У початковій версії фільму була сцена останньої ночі Джоела і його колишньої дівчини Наомі (Еллен Помпео), але у фінальну версію фільму вона так і не увійшла.

Акторам було дозволено імпровізувати під час зйомок, чим вони з задоволенням скористалися.

Комп'ютер, використаний на процедурах, має назву Amstrad PPC (портативний персональний комп'ютер). Ця модель вважалася досить популярною на початку 90-х років.