Аньєс Жауї (нар. 19 жовтня 1964) — французька акторка, сценаристка, режисерка та співачка.

Жауї здобула шість премій «Сезар», три премії «Люм'єр» та нагороду за найкращий сценарій на Каннському кінофестивалі. Вона отримала численні інші нагороди та номінації, зокрема номінацію на премію «Оскар» за найкращий фільм іноземною мовою.

Жауї народилася в Антоні, О-де-Сен, і має тунісько-єврейське походження. Вона донька Юбера Жауї та Гізи Жауї, які обидва є письменниками. Вони переїхали до Парижа, коли їй було 8 років. Вона почала займатися театром у старшій школі в ліцеї Анрі-IV у Парижі. Вона вступила до Кур Флоран у 15 років. Патріс Шеро, режисер театру Аманд'є у Нантері, де вона почала відвідувати заняття з драматичного мистецтва у 1984 році, дав їй роль у фільмі «Готель Франції» у 1987 році. Того ж року вона з'явилася у виставі Гарольда Пінтера «День народження» з Жан-П'єром Бакрі, який згодом став вірним колегою та супутником.

Жауї та Бакрі написали п'єсу «Кухня та залежності», яку екранізував у 1992 році Філіп Мюїль. У 1993 році режисер Ален Рене попросив їх написати адаптацію 8-частинної п'єси Алана Ейкборна «Інтимні обміни», яка стала 2-частинним фільмом «Куріння/Ні куріння». Цей іронічний диптих про свободу волі та долю отримав премію «Сезар» за найкращий сценарій у 1994 році. У 1996 році вони досягли більшого успіху з адаптацією Седріка Клапіша їхньої п'єси «Сімейна схожість» (Un air de famille), яка показала їхню здатність спостерігати та зображати повсякденне життя, а також критикувати соціальні норми через гіркий та їдкий гумор. Знову вони отримали премію «Сезар» за найкращий сценарій у 1997 році, і того ж року знову співпрацювали з Рене над «Стара пісня» (On connaît la chanson), яку вони написали, але також інтерпретували: разом вони отримали свою третю премію «Сезар» за найкращий сценарій, а Жауї — свою першу премію «Сезар» за найкращу жіночу роль другого плану.