Артур О'Коннелл (29 березня 1908 – 18 травня 1981) — американський театральний і кіноактор. Він знімався у фільмах (починаючи з невеликої ролі у «Громадянині Кейні») з 1941 року та в телепрограмах (переважно в епізодичних ролях). Серед його екранних робіт були «Пікнік», «Анатомія вбивства» та роль годинникаря, який переховує євреїв під час Другої світової війни у «Сховку».

Досвідчений ветеран водевилю, О'Коннелл із Нью-Йорка дебютував на професійній сцені в середині 1930-х років, коли потрапив в орбіту театру «Мерк'юрі» Орсона Веллса. Веллс дав О'Коннеллу крихітну роль репортера у фінальних сценах «Громадянина Кейна» (1941), фільму, який часто називають кінодебютом О'Коннелла, хоча насправді він уже з'являвся у «Першому курсі» (1939) і зіграв головні ролі у двох короткометражках Леона Еррола як підступний шваґер Леона.

Після численних невеликих кіноролей О'Коннелл повернувся на Бродвей, де зіграв колишнього залицяльника середнього віку до старої вчительки у «Пікніку» — роль, яку він відтворив у кіноверсії 1956 року, отримавши за це номінацію на «Оскар». Пізніше втомленого на вигляд О'Коннелла часто запрошували на ролі невдах і алкоголіків близько сорока років; в останній якості він з'явився як п'яний адвокат-наставник Джеймса Стюарта в «Анатомії вбивства» (1959), і результатом стала ще одна номінація на «Оскар». У 1962 році О'Коннелл зіграв батька персонажа Елвіса Преслі у фільмі «Слідуй за мрією», а в 1964 році — у фільмі Преслі «Кузени, що цілуються».

О'Коннелл продовжував з'являтися у вибраних характерних ролях як на телебаченні, так і в кіно протягом 1960-х, але уникав регулярного телесеріалу, чекаючи, поки йому не гарантують перше місце в титрах. Він з'явився як Джозеф Бейлор в епізоді 1964 року «Трохи гніву — це добре» в медичній драмі ABC про психіатрію «Точка зламу». Актор погодився на роль чоловіка, який виявляє, що його 99-річний батько заморожений в айсберзі, у ситкомі 1967 року «Друге сто років», вважаючи, що за угодою з продюсерами його ім'я буде першим у титрах. Натомість перше місце в титрах дісталося новачку Монте Маркему в подвійній ролі батька О'Коннелла та його сина. О'Коннелл прийняв перехід на друге місце в титрах настільки добре, наскільки міг, але більше ніколи не довіряв слову жодного голлівудського керівника.