Карл Райнер (20 березня 1922 – 29 червня 2020) — американський актор, стендап-комік, режисер, сценарист і автор. У ранні роки телевізійної комедії з 1950 по 1957 рік він грав і писав скетчі для «Your Show of Shows» і «Caesar's Hour» з Сідом Сізаром, працюючи разом з Мелом Бруксом, Нілом Саймоном і Вуді Алленом. Райнер об'єднався з Бруксом, і разом вони випустили кілька культових комедійних альбомів, починаючи з «2000 Years with Carl Reiner and Mel Brooks» (1960). Райнер був найбільш відомий як творець і продюсер, а також сценарист і актор «The Dick Van Dyke Show» (1961–1965).

Райнер створив комедійний дует з Бруксом у «The 2000 Year Old Man» і грав у таких фільмах, як «Це божевільний, божевільний, божевільний, божевільний світ» (1963), «Росіяни йдуть, росіяни йдуть» (1966) і серії фільмів «Оушен» (2001–2007). Він співавтор і режисер деяких перших і найуспішніших фільмів Стіва Мартіна, включаючи «Придурок» (1979), а також режисер таких комедій, як «Де тато?» (1970), «О, Боже!» (1977) і «Усе про мене» (1984). Райнер з'являвся в десятках телевізійних спецвипусків з 1967 по 2000 рік і був запрошеною зіркою в телесеріалах з 1950-х до своєї смерті. Він також озвучував персонажів в анімаційних фільмах і телесеріалах, включаючи телесеріал «Батько гордості» (2004–2005), в якому він озвучив Сармоті, і був читцем книг на аудіоносіях. Він написав понад два десятки книг, переважно в пізні роки.

Він був удостоєний багатьох нагород і відзнак, включаючи 11 премій «Еммі», одну премію «Греммі» та премію Марка Твена за американський гумор. У 1999 році він був включений до Зали слави телебачення.

Опис вище взято зі статті Вікіпедії «Карл Райнер», ліцензованої за CC-BY-SA, повний список авторів на Вікіпедії.