Джо Гартлі — англійська акторка. Вона відома своїми ролями у фільмах «Черевики мерця» (2004), «Це Англія» (2006), «Молода Вікторія» (2009), «Торвілл і Дін» (2018), «Правила бійні» (2018), «Едді Орел» (2016), «Солоденька» (2021) та «Банк Дейва» (2023). Телевізійні роботи включають «Це Англія '86» (2010), «Не для роботи» (2015), «У моїй шкірі» (2018), «Після життя» (2019-2022), «Менді» (2021), «Човен» (2022), «Смерть у раю» (2023), «Пасажир» (2024) та «Підлітковий вік» (2025).

Гартлі народилася в метропольному районі Олдем, Великий Манчестер, Англія, і виросла в робітничій сім'ї, відвідуючи школу Норт-Чеддертон у Чеддертоні, Олдем. Вона почала грати у віці 11 років у шкільній постановці «Звуки музики» в ролі Гретель фон Трапп.

Вона приєдналася до театральної майстерні Олдема, розвиваючи свої акторські навички до 17 років, коли вона припинила грати, щоб працювати в British Aerospace за схемою молодіжного навчання. Вона працювала там секретарем два роки, перш ніж піти, щоб приєднатися до Japan Airlines як бортпровідниця.

Гартлі дебютувала в кіно в 2004 році в кримінальній драмі-трилері Шейна Медоуза «Черевики мерця» в ролі «Марі». Вона продовжила з'являтися в багатьох британських постановках, включаючи такі фільми, як «Північна душа» та «Я і вона» обидва в 2004 році; «Терра Фірма» та «Промитий» у 2008 році; та «Перехрестя», «Джанет і Бернард» та «Мені байдуже» у 2014 році. Гартлі була характерною акторкою в багатьох телефільмах і телесеріалах з 2004 року, з її найпомітнішими ролями в «Це Англія '86», «Це Англія '88» та «Це Англія '90», продовженні телевізійного міні-серіалу до фільму. У кіно Гартлі з'явилася в «Це Англія» (2006) як Синтія, та в художньому фільмі «Молода Вікторія» в 2009 році, з Емілі Блант та Рупертом Френдом.