Михайло Калатозов (28 грудня 1903 – 27 березня 1973; уроджений Міхеїл Калатозішвілі) — радянський кінорежисер грузинського походження, який зробив внесок у грузинське та російське кіно, найбільш відомий своїми фільмами «Летять журавлі» (1957) та «Я — Куба» (1964). Перший отримав «Золоту пальмову гілку» на Каннському кінофестивалі 1958 року. У 1969 році він отримав звання народного артиста СРСР.

Калатозов вивчав економіку та змінив багато професій, перш ніж розпочати кар'єру як актор, а згодом — як кінооператор. Він зняв кілька документальних фільмів, зокрема «Їхнє царство» (1928, разом з Нуцою Гогоберідзе, першою грузинською жінкою-режисером) та «Сіль для Сванетії» (1930).

У 1933 році Калатозов вступив до Російського державного інституту сценічних мистецтв. Через три роки він очолив «Картулі Пілмі», потім йому запропонували місце в Державному комітеті СРСР з кінематографії. У 1939 році він переїхав до Ленінграда, щоб працювати режисером на «Ленфільмі». Під час Другої світової війни він зняв кілька пропагандистських фільмів і працював аташе з культури в радянському посольстві в Сполучених Штатах.