Анатолій Папанов
Актор · 1966
1
Біографія
Андрі́й Олексі́йович Попо́в (1918—1983) — радянський актор театру і кіно, театральний режисер, лауреат Сталінської премії (1950), Народний артист СРСР (1965). Андрій Попов народився 12 квітня 1918 року в Костромі, у родині театрального режисера Олексія Дмитровича Попова. 1939 року закінчив студію при Центральному театрі Червоної Армії (ЦТЧА). З 1940 року — актор Центрального театру Радянської Армії, який у той час очолював його батько О. Д. Попов. За наступні 23 роки Андрій Попов виходив на сцену в багатьох постановках театру. Серед його робіт цього часу — ролі у виставах:
«Скарбничка» (1945), «Степ широкий» (1949), «Ревізор» (1951), «Мій друг» (1957), «Остання зупинка» (1957), «Барабанщиця» (1959), «Яків Богомолов» (1962), «Океан» (1961). 1960 року Олексій Дмитрович Попов був змушений піти з посади головного режисера театру на пенсію, до цього призвів ряд розбіжностей із керівними органами Головного політичного управління, у підпорядкуванні якого перебував театр. Через рік Олексій Дмитрович помер. У 1961—1963 роках обов'язки головного режисера виконував О. Л. Дунаєв, а потім театр очолив Андрій Олексійович Попов. Андрій Попов керував ЦТЧА до 1974 року. У цей час він продовжував виходити на сцену («Світло далекої зірки» (1964), «Трудні роки» (1966)), а також ставив власні вистави: «Камінці на долоні» О. Салинського, «Бранденбурзькі ворота» М. Свєтлова, «Невідомий солдат» О. Рибакова — на думку критиків, добротні, але вельми скромні роботи. Серед його постановок були й музичні: героїчна комедія «Рінальдо йде в бій» (п'єса Горинеї та Джованніні, музика Д. Модуньо) і казка «Солдат і Єва» (п'єса Є. Борисової, музика О. Островського, спільна постановка з А. Муатом) — саме в жанрі музичної вистави Андрієві Попову вдалося проявити себе як театральному режисерові.
Фільмографія
1У цьому розділі немає фільмів.