Томас Дж. Д'Андреа був американським актором у кіно та на телебаченні. Першою роботою Д'Андреа була Чиказька публічна бібліотека, після чого він працював у відділі реклами в готелі Sherman у Чикаго. Контакти з артистами в готелі привели до можливості працювати в Голлівуді. Після переїзду туди в 1934 році він став публіцистом для Бетті Грейбл, Джина Отрі, Мей Кларк і Джекі Кугана.

Він почав писати сценарії в 1937 році, створюючи репліки для Бена Берні, Джека Бенні, Едді Кантора та Олсена і Джонсона, і продовжив на телебаченні, пишучи для Кантора та Дональда О'Коннора в їхніх шоу. У 1941 році Д'Андреа був призваний до Армійського повітряного корпусу. Його призначили писати програму Грейсі Філдс після того, як він був розміщений у таборі Робертс, Каліфорнія. Читаючи репліки на репетиції, Філдс вирішила, щоб він читав репліки в шоу. У 1943 році його призначили до Закордонного радіопідрозділу, і він почав виступати з комедією на додаток до письма.

Перебуваючи в ресторані Ciro's на Сансет-Стріп, він привернув увагу керівника Warner Bros., що призвело до ролі у фільмі «Це армія» з Рональдом Рейганом. У 1946 році студія підписала з ним довгостроковий контракт. Він продовжив ролі у фільмах «Гордість морських піхотинців» з Джоном Гарфілдом, «Ніч і день» з Кері Грантом, «Ніколи не кажи прощай», «Срібна річка» з Ерролом Флінном і «Темний перехід» з Гамфрі Боґартом. Його останнім фільмом був «Дім — це не дім» з Шеллі Вінтерс у 1964 році.

Після роботи у фільмі «Убий суддю» з Вільямом Бендіксом у 1950 році Д'Андреа був обраний на роль Джилліса, балакучого сусіда Райлі в довготривалому телесеріалі «Життя Райлі» з Бендіксом у головній ролі. Інші телешоу, в яких він з'являвся, були «Дні Долини Смерті» з Рональдом Рейганом, «Плейхаус 90» і «Зал слави Hallmark».