Марк Лоуренс був американським характерним актором, який спеціалізувався на кримінальних типажах. У 1930 році Лоуренс потоваришував з іншим молодим актором, Джоном Ґарфілдом. Обидва з'явилися в низці п'єс, перш ніж Лоуренс отримав контракт на зйомки з Columbia Pictures. Лоуренс почав зніматися у фільмах з 1931 року. Ґарфілд пішов за ним, розпочавши свою кінокар'єру в 1938 році. Рябе обличчя Лоуренса, похмура зовнішність і нью-йоркський вуличний акцент робили його природним для ролей лиходіїв, і він зіграв десятки гангстерів і ватажків мафії протягом наступних шести десятиліть. Пізніше Лоуренс опинився під пильним наглядом через свої політичні погляди. Коли його викликали до Комітету з розслідування антиамериканської діяльності Палати представників, він зізнався, що колись був членом Комуністичної партії. Він назвав Стерлінґа Гейдена, Лайонела Стендера, Енн Ревір, Ларрі Паркса, Карен Морлі та Джеффа Корі комуністами. Його внесли до чорного списку, і він вирушив до Європи, де продовжив зніматися у фільмах. Після скасування чорного списку він повернувся до Америки і відновив свою позицію знайомого та талановитого виконавця ролей гангстерських типажів. Він зіграв гангстерів у двох фільмах про Джеймса Бонда: «Діаманти назавжди» 1971 року з Шоном Коннері та «Людина із золотим пістолетом» 1974 року з Роджером Муром. Він також зобразив поплічника разом з Лоуренсом Олів'є у фільмі «Марафонець» (1976) та стереотипного боса мафії з Маямі разом із Джеррі Рідом і Домом ДеЛуїзом у комедії «Гарячий матеріал» (1979).

Опис вище взято зі статті Вікіпедії «Марк Лоуренс», ліцензованої за CC-BY-SA, повний список авторів на Вікіпедії.