Томас Алан Вейтс (народився 7 грудня 1949 року) — американський музикант, композитор, автор пісень і актор. Його тексти часто зосереджуються на темних сторонах суспільства і виконуються його фірмовим глибоким, хрипким голосом. У 1970-х він працював переважно в джазі, але його музика з 1980-х років відображає більший вплив блюзу, року, водевілю та експериментальних жанрів.

Вейтс народився і виріс у сім'ї середнього класу у Віттієрі, Каліфорнія. Натхненний творчістю Боба Ділана та біт-покоління, він почав співати на фолк-сцені Сан-Дієго ще в дитинстві. У 1972 році він переїхав до Лос-Анджелеса, де працював автором пісень, перш ніж підписати контракт з Asylum Records. Його перші альбоми Closing Time (1973) і The Heart of Saturday Night (1974) були орієнтовані на джаз і відображали його ліричний інтерес до нічного життя, бідності та злочинності. Він неодноразово гастролював Сполученими Штатами, Європою та Японією, і здобув більше визнання критиків та комерційний успіх з Small Change (1976), Blue Valentine (1978) і Heartattack and Vine (1980). Він створив саундтрек до фільму Френсіса Форда Копполи «Одного разу з серця» (1981), а згодом з'явився в епізодичних ролях у кількох фільмах Копполи.

У 1980 році Вейтс одружився з Кетлін Бреннан, розірвав стосунки зі своїм менеджером і звукозаписним лейблом та переїхав до Нью-Йорка. За підтримки та частої співпраці Бреннан він обрав більш експериментальну та еклектичну музичну естетику, натхненну творчістю Гаррі Парча та Капітана Біфхарта. Це відобразилося в серії альбомів, випущених Island Records, зокрема Swordfishtrombones (1983), Rain Dogs (1985) і Franks Wild Years (1987). Він продовжував зніматися у фільмах, зокрема зіграв головну роль у фільмі Джима Джармуша «Поза законом» (1986), а також виступав у театрі. Разом з театральним режисером Робертом Вілсоном він створив мюзикли The Black Rider (1990) і Alice (1992), які вперше були поставлені в Гамбурзі. Повернувшись до Каліфорнії в 1990-х, його альбоми Bone Machine (1992), The Black Rider (1993) і Mule Variations (1999) принесли йому зростаюче визнання критиків і численні нагороди Grammy. Наприкінці 1990-х він перейшов на лейбл ANTI-, який випустив Blood Money (2002), Alice (2002), Real Gone (2004) і Bad as Me (2011).

Незважаючи на відсутність масового комерційного успіху, Вейтс вплинув на багатьох музикантів і здобув міжнародну культову популярність, і про нього було написано кілька біографій. У 2015 році він посів 55-е місце в списку «100 найкращих авторів пісень усіх часів» журналу Rolling Stone. У 2011 році його було включено до Зали слави рок-н-ролу.