Історії зі зйомок

Фільм знято за мотивами роману Томаса Гарріса «Мовчання ягнят» (The Silence of the Lambs, 1988).

Роль Ганнібала Лектера була запропонована Джину Гекмену, йому ж пропонувалося зайнятися і режисурою. Водночас на роль Кларіси пропонувалися Мішель Пфайффер і Мег Райан.

Крім Гекмена на роль доктора Лектера претендували Роберт Дювалл, Джеремі Айронс і Брайан Кокс.

Більша частина знімального матеріалу була підготовлена в Піттсбурзі. Місто ідеально підходило для зйомок завдяки величезній кількості архітектурних споруд та інших красивих місць. Таким чином, учасникам знімальної групи вдалося створити ілюзію того, що зйомки проходили в різних куточках країни.

Ця картина стала третьою за всю історію проведення церемонії Оскар, якій вдалося завоювати всі 5 головних нагород: «Найкращий фільм», «Найкращий режисер», «Найкращий актор», «Найкраща акторка» і «Найкращий сценарій». До цього таких же почестей удостоїлися «Це сталося однієї ночі» (1934) і «Пролітаючи над гніздом зозулі» (1975).

Ентоні Гопкінс, описуючи голос, наданий своєму персонажу Ганнібалу Лектеру, назвав його «симбіозом Трумена Капоте і Кетрін Гепберн».

Якщо уважно придивитися до постера, то можна побачити зображення черепа на тілі метелика. А якщо придивитися ще уважніше, то можна розгледіти, що череп складається щонайменше з трьох оголених дівчат (є такі варіанти постерів, на яких можна нарахувати аж до семи дівчат).

Під час однієї зі сцен в одиночній камері Ентоні Гопкінс постарався дивитися прямо в камеру, мотивуючи цей вчинок тим, що за такого ракурсу у глядача створиться враження, що його персонаж «знає абсолютно все».

За початковим задумом планувалося випустити картину в прокат восени 1990 року. Однак Orion Pictures вирішила притримати вихід картини до січня 1991 року, аби не створювати конкуренції іншому своєму хіту «Той, що танцює з вовками», який також вельми успішно взяв участь в оскароносній гонці.

Під час підготовки до виконання своєї ролі Ентоні Гопкінс уважно вивчив досьє на найвідоміших серійних убивць сучасності. Також він побував у в'язницях, де утримувалися ці особи, і навіть відвідав кілька гучних судових процесів.