Вільям Рукард Герд Гетфілд був американським актором, найбільш відомим завдяки часто виконуваним ролям вродливих, нарцисичних молодих чоловіків, зокрема Доріана Грея у фільмі «Портрет Доріана Грея». Гетфілд народився в Нью-Йорку в сім'ї Вільяма Генрі Гетфілда, який помер у 1954 році, адвоката, що обіймав посаду заступника генерального прокурора Нью-Йорка, та його дружини Адель (уродженої Макгвайр). Герд здобув освіту в Колумбійському університеті, потім переїхав до Лондона, Англія, де вивчав драму та почав грати в театрі.

Він повернувся до Америки для свого дебюту в кіно у фільмі «Насіння дракона», в якому він та його партнери по знімальному майданчику (Кетрін Гепберн, Акім Таміров, Алін Макмегон, Турхан Бей) зображували китайських селян, деякі переконливіше за інших. Другий фільм Гетфілда, «Портрет Доріана Грея», зробив його зіркою. Як безсмертний антигерой Оскара Вайльда, Гетфілд отримав широке визнання як за свою темну красу, так і за акторську майстерність. Однак актор був амбівалентним щодо цієї ролі та своєї гри. «Фільм не зробив мене популярним у Голлівуді», — згодом зауважив він. «Він був надто дивним, надто авангардним, надто випередив свій час. Декадентство, натяки на бісексуальність тощо зробили мене прокаженим! Ніхто не знав, що я маю почуття гумору, і люди навіть не хотіли обідати зі мною».

Його наступні фільми, «Щоденник покоївки», «Початок або кінець» та «Непідозрюваний», були успішними, але «Жанна д'Арк» зазнала критичного та фінансового провалу. Кінокар'єра Гетфілда почала дуже швидко втрачати імпульс у 1950-х роках, і він повернувся на сцену. Подальші фільми включали ролі другого плану в «Лівша з пістолетом», «Цар царів» (як Понтій Пілат), «Ель Сід», «Гарлоу» (як Пол Берн) та «Бостонський душитель». Він скоротив виступи в 1970-х роках. Його пізніші фільми включали «Цар Давид» та «Її алібі».

Він часто з'являвся на телебаченні та отримав номінацію на премію «Еммі» за відеозапис вистави «Непереможний містер Дізраелі» з серії «Зала слави Hallmark». У 1957 році він з'явився у фільмі «За цим місцем», режисером якого був Сідні Люмет. Інші телевізійні заслуги включають три гостьові появи в «Вона написала вбивство», разом зі своєю партнеркою по «Портрету Доріана Грея» Анджелою Ленсбері, яка стала подругою на все життя. Він також з'явився як лиходій у другому епізоді «Подорожі на дно моря». Він з'явився в «Представляє Альфред Хічкок» у «Ніхто не такий сліпий».