Жульєт Бінош (народилася 9 березня 1964 року) — французька акторка, художниця і танцівниця. Вона знялася більш ніж у 40 художніх фільмах, отримала безліч міжнародних нагород, є опублікованою авторкою і виступала на сцені по всьому світу. Вихід з творчого середовища, вона почала брати уроки акторської майстерності в підлітковому віці. Після участі в кількох театральних постановках вона потрапила у світ авторів Жана-Люка Годара («Богоматір», 1985), Жака Дуайона («Сімейне життя», 1985) і Андре Тешіне, який зробив її зіркою у Франції, давши їй головну роль у своїй драмі 1985 «Рандеву». Її чуттєва гра в її англомовному дебюті «Нестерпна легкість буття» (1988), знятому Філіпом Кауфманом, поклала початок її міжнародній кар'єрі.

Вона викликала інтерес Стівена Спілберга, який запропонував їй кілька ролей, включаючи роль у «Парку юрського періоду», від якої вона відмовилася, віддавши перевагу приєднатися до Кшиштофа Кесьловського на зйомках фільму «Три кольори: Синій» (1993), за який вона отримала приз Венеціанського кінофестивалю за найкращу жіночу роль і «Сезар». Три роки потому Бінош отримала подальше визнання у фільмі Ентоні Мінгелли «Англійський пацієнт» (1996), за який вона була удостоєна премії «Оскар» і BAFTA за найкращу жіночу роль другого плану, а також призу за найкращу жіночу роль на Берлінському кінофестивалі 1997 За роль у романтичній комедії Лассе Халльстрема «Шоколад» (2000) Бінош була номінована на «Оскар» за найкращу жіночу роль.

У 2000-х роках вона підтримувала успішну кар'єру, що отримувала визнання критиків, чергуючи ролі французькою та англійською мовами як у мейнстрімних, так і в артхаусних постановках. У 2010 вона отримала приз за найкращу жіночу роль на Каннському кінофестивалі за роль у фільмі Аббаса Кіаростамі «Копія вірна», ставши першою акторкою, що отримала європейську «потрійну корону» за найкращу жіночу роль.

Протягом своєї кар'єри Бінош час від часу виступала на сцені, найбільш помітно в лондонській постановці 1998 «Оголена» Луїджі Піранделло і в постановці 2000 «Зрада» Гарольда Пінтера на Бродвеї, за яку вона була номінована на премію «Тоні». У 2008 вона розпочала світове турне з сучасним танцювальним спектаклем in-i, створеним у співпраці з Акрамом Ханом. Ласкаво звана французькою пресою «La Binoche», її інші помітні роботи включають: «Погана кров» (1986), «Закохані з Нового мосту», «Шкода» (1992), «Вершник на даху» (1995), «Код невідомий» (2000), «Приховане» (2005), «Розрив і вхід» (2006) і «Політ червоної кулі» (2007).