Микола Крюков - заслужений артист РРФСР (13.05.1991). Трудове життя розпочинав на одному із заводів, але в 1930-ті роки всерйоз захопився театром і вступив до студії при Ленінградському БДТ (закінчив у 1935 році). З 1936 - у театрі-студії під керівництвом С.Е. Радлова (з 1939 - Театр імені Ленінградської Ради). Грав провідні ролі й мав великий успіх у Ленінграді. Тоді ж уперше потрапив у кіно: в 1938 знявся у фільмі «Морський пост», а в 1940 - у незавершеній картині "Політрук Коливанов". Але після того, як він разом із театром опинився в окупації в П'ятигорську, а потім був вивезений до Німеччини, його (як і всіх інших акторів радловського театру) не брали до жодного московського чи ленінградського театру. У 1956 прийняв запрошення С.Е. Радлова і приїхав до Риги. На той час він уже послужив у кількох провінційних трупах, грав у театрах Тбілісі, Твері, Ростова-на-Дону, зіграв епізодичні ролі у фільмах «Кораблі штурмують бастіони» (1953) і «Небувале літо» (1956) та працював у Ленінграді в театрі, що містився в будівлі «Пасажу» (тому самому, де з 1936 по 1942 містився радловський театр), і пізніше названому іменем В.Ф.

Коміссаржевської. У 1958 після смерті Радлова повернувся до Ленінграда і був прийнятий актором на кіностудію «Ленфільм». Тут, у 1943, розпочалася друга половина його творчого життя - у кінематографі, значно відоміша, ніж перша. Розпочалася більш ніж успішно - з ролі льотчика Бена Енслі у фільмі «Останній дюйм» за однойменним оповіданням Джеймса Олдріджа. Фільм приніс йому широку відомість і премію Всесоюзного кінофестивалю за найкращу чоловічу роль року. У нього було небагато головних ролей, але завдяки характерній зовнішності, майстерності перевтілення й переконливості створювані ним образи легко й надовго запам'ятовувалися навіть у невеликих епізодах. Пішов із життя в Санкт-Петербурзі. Похований актор на Серафимівському кладовищі, поруч із могилами офіцерів флоту.