Савелій Вікторович Крамаров — радянський і американський кіноактор, заслужений артист РРФСР (1974). Закінчивши Лісотехнічний інститут у 1958 році, Крамаров деякий час працював за фахом. Вирішивши кинути роботу, розіслав свої фото по всіх кіностудіях країни, і на один лист надійшла відповідь. З цього почалася його акторська кар'єра. Справжній успіх прийшов до нього після фільму «Невловимі месники». У 1967 році його запросили на роботу до Театру мініатюр. Він багато знімався в кіно і на початок 1970-х років був одним із найпопулярніших комедійних акторів країни. У 1971 році знявся в найвідомішій своїй ролі — Косого у фільмі «Джентльмени удачі». Пропозиції зніматися після цієї ролі посипалися одна за одною. Не встигав він відзнятися в одній стрічці, як на екран уже виходила інша. Актор навіть почав відмовлятися від деяких, на його думку, недостойних запрошень. У 1972 році він вступив до ГІТІСу на акторський факультет. Але, закінчивши ГІТІС, він так і не був прийнятий до трупи жодного радянського театру. У ГІТІСі він познайомився зі своєю першою дружиною — однокурсницею Людмилою. Але їхній шлюб тривав зовсім недовго. Потім зустрічався з архітектором Марією Шатинською. З нею актор розписаний не був, але разом вони прожили тринадцять років. У радянському кіно він став справжньою зіркою. У 1974 році він був удостоєний почесного звання заслужений артист РРФСР.

Коло спілкування та його дядько, який емігрував до Ізраїлю, зробили актора людиною із сумнівними для Радянського Союзу зв'язками, що було рівнозначне кінцю кар'єри. Крім того, він почав займатися йогою, став значною мірою релігійною людиною, відвідував синагогу і відмовлявся від зйомок у суботу. Його стали знімати все рідше, а в останні три роки перед від'їздом і зовсім перестали пропонувати ролі. У 1981 році разом з Олександром Левенбуком він написав листа президенту США Рональду Рейгану, назвавши його «Як артист артисту», в якому відверто скаржився на свою долю. Листа кілька разів прочитали в ефірі радіостанції «Голос Америки». Зрештою Крамарова випустили, і він покинув СРСР 31 жовтня 1981 року з документами на виїзд із СРСР до Ізраїлю, але доїхав лише до Відня — у той час між СРСР та Ізраїлем не було прямого сполучення через розірвані в 1967 році дипломатичні відносини. У Відні його зустрів імпресаріо Віктор Шульман, який організував його гастролі в Європі, Америці, Австралії, Ізраїлі, Японії. У США він оселився в Лос-Анджелесі у свого старого знайомого — Іллі Баскіна, з яким знімався ще в «Великій переміні». І вже через рік вони разом знялися в драмі «Москва на Гудзоні», де він зіграв роль працівника КДБ Бориса.