Тамара Степанян народилася у Вірменії. Під час розпаду Радянського Союзу вона переїхала з батьками до Лівану у 1994 році, коли країна виходила з громадянської війни. Після навчання та роботи в Лівані вона нещодавно переїхала до Франції, де починає писати свій перший сценарій художнього фільму. У 2005 році вона закінчила Ліванський американський університет (LAU), де вивчала комунікаційні мистецтва з акцентом на радіо/телебаченні/кіно. Степанян створила низку фільмів під час навчання в університеті, зокрема «Голка» (2004) і «Остання станція» (2005), та брала участь у кіномайстернях у Південній Кореї, Азійській кіноакадемії в рамках Пусанського міжнародного кінофестивалю у 2007 році та в Данії, у програмі обміну в Den Danske Filmskole у 2012 році.

У 2007 році вона вирушила до Судану й зняла 30-серійний документальний фільм для телебачення про суданську культуру, їжу та традиції. Її роботи включають «Мій Бейрут» — відео/фото/аудіо інсталяцію, яка була частиною Badguer I у 2009 році. «Маленькі камені», короткий документальний фільм, «19 лютого», короткометражна художня стрічка, здобула нагороду за найкращий художній фільм на Ліванському кінофестивалі. «Жар» — останній фільм Степанян, який нещодавно здобув нагороду за найкращий документальний фільм на Пусанському міжнародному кінофестивалі.