Вернер Герцог (нім.: [ˈvɛɐ̯nɐ ˈhɛɐ̯tsoːk]; нар. 5 вересня 1942) — німецький кінорежисер, сценарист, письменник, актор і режисер опери, якого вважають піонером Нового німецького кіно. У його фільмах часто з'являються амбітні протагоністи з неможливими мріями, люди з унікальними талантами в маловідомих галузях або особистості в конфлікті з природою. Він відомий своїм унікальним процесом створення фільмів, як-от нехтування розкадруванням, наголос на імпровізації та розміщення акторів і знімальної групи в ситуаціях, подібних до ситуацій персонажів його фільмів.

Герцог почав роботу над своїм першим фільмом «Геракл» у 1961 році, коли йому було дев'ятнадцять. Відтоді він спродюсував, написав і зрежисував понад шістдесят художніх фільмів і документальних стрічок, як-от «Агірре, гнів Божий» (1972), «Загадка Каспара Гаузера» (1974), «Скляне серце» (1976), «Штрошек» (1977), «Носферату — привид ночі» (1979), «Фіцкарральдо» (1982), «Кобра Верде» (1987), «Уроки темряви» (1992), «Маленький Дітер хоче літати» (1997), «Мій найкращий ворог» (1999), «Непереможний» (2000), «Людина-грізлі» (2005), «Зустрічі на краю світу» (2007), «Поганий лейтенант: Порт виклику Новий Орлеан» (2009) і «Печера забутих снів» (2010). Він опублікував понад десяток книг прози та зрежисував стільки ж опер.

Французький кінорежисер Франсуа Трюффо колись назвав Герцога «найважливішим живим кінорежисером». Американський кінокритик Роджер Еберт сказав, що Герцог «ніколи не створив жодного фільму, який був би скомпрометованим, ганебним, зробленим із прагматичних причин або нецікавим. Навіть його невдачі є вражаючими». У 2009 році журнал Time назвав його одним із 100 найвпливовіших людей світу.

Опис вище взято зі статті Вікіпедії «Вернер Герцог», ліцензованої за CC-BY-SA, повний список авторів на Вікіпедії.