Радянський і російський актор театру та кіно. Народний артист СРСР (1990).

Народився в Теріоках (нині Зеленогорськ у складі Санкт-Петербурга). Про це свідчить запис у церковній книзі Хрестовоздвиженської церкви на Великій Посадській вулиці, де хрестили Георгія. Однак у пізніших офіційних документах датою народження стало значитися 23 квітня 1918, а місцем народження – Петроград. Це сталося через те, що мати Віцина в 1920-х роках, влаштовуючи сина до оздоровчої лісової школи, зробила його «молодшим» і виправила рік народження на 1918-й. 23 квітня (6 травня) було днем його іменин. Початкове прізвище майбутнього актора також виглядало інакше – «Віцин», але пізніше через помилку паспортистки літера «и» змінилася на «і». Батьки були родом з російських областей: мати Марія Матвіївна – з Пензи, батько Михайло Єгорович – із села Небилое володимирських країв; з мистецтвом обидва ніяк не були пов'язані. Коли Георгію було вісім місяців, сім'я переїхала до Москви. Мати влаштувалася білетеркою до Колонного залу Будинку спілок і часто брала сина з собою. З дванадцяти років Віцин почав виступати на шкільній сцені, як правило, в амплуа негативних героїв. У 1926 – 1933 роках навчався в Московській школі-семирічці № 26, у 1933 – 1934 – у Театральному училищі при Малому театрі (нині Вище театральне училище імені М. С. Щепкіна), звідки був відрахований з формулюванням «за легковажне ставлення до навчального процесу». У 1934 вступив до Театрального училища при Театрі імені Є. Вахтангова (нині Театральний інститут імені Бориса Щукіна). 1 жовтня 1934 зарахований до театральної студії МХАТу 2-го, де навчався у С. Г. Бірман, А. І. Благонравова, В. М. Татаринова (усі в Москві). З 1936 – актор театру-студії під керівництвом М. П. Хмельова, у 1937 – 1969 – Московського драматичного театру ім. М. М. Єрмолової, куди увійшов театр-студія, у 1969 – 2001 – Театру-студії кіноактора (усі в Москві). Широку відомість акторові приніс образ Труса, втілений ним у комедіях Л. І. Гайдая («Пес Барбос і незвичайний крос», «Самогонники», «Операція „И“ та інші пригоди Шурика» і «Кавказька полонянка, або Нові пригоди Шурика»). Загалом Г. Віцину часто доводилося грати персонажів-п'яниць, і в цих ролях він був дуже переконливий, оскільки мав специфічні голос і зовнішність. У реальному житті актор не пив і не курив, вів здоровий спосіб життя, захоплювався дихальною гімнастикою йогів. Але в «Кавказькій полонянці» акторові все-таки довелося випити справжнього пива, оскільки шипшина, яку вимагав Г. Віцин, у кадрі виглядала непереконливо. Віцин був художником – малював карикатури на акторів, пробував себе в скульптурі, графіці, живописі.