Ірина Горбачова народилася в місті Маріуполь, Донецька область, Українська РСР, СРСР. У дитинстві займалася вокалом і хореографією. У 2006-2010 роки навчалася в Театральному інституті імені Бориса Щукіна, курс Родіона Юрійовича Овчинникова. Під час навчання Ірина була задіяна у виставах Театру Вахтангова. Після закінчення навчання брала участь у стажерській трупі Майстерні Петра Фоменка та в студії Олега Табакова як запрошена акторка у постановці «Фантазії Фарятьєва». У 2008 вперше знялася в кіно в невеликій ролі в дебютному фільмі режисера Романа Пригунова «Індиго». У 2010 за роль у фільмі Віри Сторожової «Компенсація» була нагороджена премією за найкращу жіночу роль на I-му Забайкальському кінофестивалі. Брала участь у документальному фільмі про театр Петра Фоменка, знятому для телеканалу «Росія-Культура». У квітні 2016 номінована на престижну російську премію «Золота маска» в номінації «Найкраща жіноча роль» за виставу «Сон у літню ніч». У 2016 отримала премію «Жінка року 2016» за версією журналу «GQ». 5 грудня 2016 Ірина Горбачова отримала «Зірку Театрала» в номінації «Найкраща жіноча роль другого плану» за роль Олени у виставі «Сон у літню ніч», поставленій Іваном Поповскі «Майстерні Петра Фоменка».

Також відома завдяки коротким відеороликам у мережі Instagram, де її скетчі-ґеґи та миттєві імпровізації привернули 1,7 мільйона підписників. Створила танцювальний проєкт «Я танцюю по Москві», спрямований на здобуття внутрішньої свободи завдяки танцям на вулицях і в парках міста, що допомагає людям стати більш відкритими, активними та впевненими в собі. «Що для мене головне в проєкті... Напевно, відключити цей постійно працюючий мозок, цю коробку з уявленням про нас, якими ми по суті не є, та й у глибині душі не хочемо бути! Майже кожна людина хоче танцювати там, де їй заманулося, зустрічати у відповідь усмішку, та що вже там... як рідко ми стали тримати одне одного в обіймах, стискати міцно руку, махати зустрічним людям, та й просто валяти дурня... Проєкт це не лише танці, а радше навіть „танцювальна терапія“»