Кетлін Дойл Бейтс (народилася 28 червня 1948 року) — американська акторка та режисерка. Вона отримала численні нагороди, зокрема премію «Оскар», дві премії «Еммі» в прайм-тайм і дві премії «Золотий глобус».

Народилася в Мемфісі, штат Теннессі, вивчала театральне мистецтво в Південному методистському університеті, перш ніж переїхати до Нью-Йорка, щоб продовжити акторську кар'єру. Вона отримала незначні сценічні ролі, перш ніж її взяли на першу роль на екрані у фільмі «Зліт» (1971). Її перший виступ на позабродвейській сцені відбувся в постановці «Марнославство» 1976 року. Протягом 1970-х і на початку 1980-х вона продовжувала виступати на екрані та на сцені, отримала номінацію на премію «Тоні» за найкращу жіночу роль у п'єсі 1983 року за роль у виставі «'night, Mother» і здобула премію «Обі» 1988 року за роль у виставі «Френкі та Джонні в «Місячному світлі»».

Роль Бейтс як Енні Вілкс у напруженому психологічному трилері «Мізері» (1990) стала її голлівудським проривом і принесла їй премію «Оскар» за найкращу жіночу роль. Подальше визнання прийшло за її головну роль у «Долорес Клейборн» (1995), «Водій» (1998) та ролі другого плану в «Смажені зелені помідори» (1991) і «Титанік» (1997). Бейтс отримала подальші номінації на «Оскар» у категорії «Найкраща жіноча роль другого плану» за роботу в «Основні кольори» (1998), «Про Шмідта» (2002) і «Річард Джуелл» (2019).

Телевізійна робота Бейтс принесла їй 14 номінацій на премію «Еммі», зокрема дві за головну роль у серіалі NBC «Закон Гаррі» (2011–2012). Вона здобула премію «Еммі» в прайм-тайм за найкращу запрошену акторку в комедійному серіалі за появу в дев'ятому сезоні «Двоє з половиною чоловіків» (2012) і премію «Еммі» в прайм-тайм за найкращу жіночу роль другого плану в мінісеріалі або телефільмі за втілення Дельфіни ЛаЛорі в третьому сезоні «Американської історії жахів» (2013). Вона також отримала нагороди за втілення міс Ганніган у телевізійній адаптації «Енні» 1999 року. Її режисерські роботи включають кілька епізодів телесеріалу HBO «Клієнт завжди мертвий» (2001–2003) і телефільм «Дівчина-швидка» (2005).