Олег Миколайович Єфремов народився в місті Москва, РРФСР, СРСР — радянський і російський актор і режисер театру та кіно, педагог, театральний діяч. Герой Соціалістичної Праці (1987). Народний артист СРСР (1976). Лауреат трьох Державних премій СРСР (1969, 1974, 1983) і двох Державних премій РФ (1997, 2003). Один із засновників і перший секретар правління Спілки театральних діячів СРСР, член Спілки кінематографістів СРСР. Обирався народним депутатом СРСР від творчих спілок. Член КПРС з 1955 року. Олег Єфремов — засновник театру «Современник», у 1956–1970 роках був його художнім керівником; з 1970 року очолював МХАТ СРСР імені Горького, а після його поділу 1987 року — МХТ імені Чехова. Один із видатних театральних режисерів свого часу, Олег Єфремов завжди залишався й актором; на театральній сцені створив запам'ятовувані образи сучасників у п'єсах В. Розова, А. Володіна й А. Гельмана; серед найкращих ролей мхатівського періоду — і чеховський Астров, і Мольєр у «Кабалі святош» М. Булгакова; кіноглядачам відомий передусім як полковник Гуляєв («Батальйони просять вогню»), таксист Саша («Три тополі на Плющисі»), Максим Подберезовиков («Бережись автомобіля»), Айболит («Айболит-66»). Упродовж півстоліття, з 1949 року, Олег Єфремов викладав акторську майстерність у Школі-студії МХАТ, був професором і завідувачем кафедри акторської майстерності.

Сцена вабила його з дитинства: з двоюрідним братом Г. Меньшеніним, згодом театральним актором, режисером і художником, О. Єфремов, за спогадами батька, постійно грав у театр: майбутні режисери «вирізали з паперу ляльок, робили якісь прості декорації». У театральні кола його ввів приятель по двору А. Калузький — онук знаменитого мхатівця В. Лужського. Ще одним другом дитинства був С. Шиловський, син Є. Булгакової, — у домі М. Булгакова в Нащокінському провулку О. Єфремов часто бував у передвоєнні роки. «Самого господаря дому, — писав він багато років потому, — звісно, не пам'ятаю, але залишилася в пам'яті атмосфера прекрасної, веселої, інтелігентної сім'ї... Не мав я тоді жодного уявлення ні про „Дні Турбіних“, ні про „Мольєра“, ні про самого главу цього дому... Просто булгаковський дім виявився частиною життя, „передвістям“ зустрічі з Художнім театром». Був у дитинстві О. Єфремова й драматичний гурток при Домі піонерів. Керувала гуртком А. Г. Кудашова, яка в 20-х роках навчалася в студії М. Чехова. Усі шляхи вели до Художнього театру, і 1945 року А. Калузький умовив О. Єфремова вступити до Школи-студії МХАТ, де його наставниками стали М. Кедров і В. Топорков.