Історії зі зйомок

Голос за кадром на початку фільму за первісним задумом мав належати Імхотепу (Арнольд Вослоу), і режисер Стівен Соммерс лише значно пізніше звернув увагу на те, що давньоєгипетський жрець не міг розмовляти англійською мовою, і надав цю честь Ардет Бею (Одед Фер).

Перші плани створення фільму, який став би вільною ремейком картини 1932 року за участю Бориса Карлоффа, з'явилися у продюсера Джеймса Джекса ще в 1992 році. Тоді студія Universal Pictures дала зелене світло проєкту за умови, що бюджет не перевищуватиме 10 млн доларів, розраховуючи отримати малобюджетний хорор-франчайз. На місце режисера був запрошений Клайв Баркер, однак після кількох зустрічей з керівництвом кіностудії обидві сторони на час втратили інтерес до картини. Як наступного кандидата розглядали Джорджа Ромеро, але його стиль продюсер і кіностудія вважали занадто страшним для широкої аудиторії.

Наступним вибором кіностудії був Джо Данте, який наполягав на збільшенні бюджету, а на роль монстра-мумії хотів запросити Деніела Дей-Льюїса. У його версії сюжет розвивався в наші дні, фокусуючись на реінкарнації та головній любовній лінії. Однак на той момент Universal Pictures була готова розщедритися лише на 15 млн доларів і забракувала запропоноване режисером трактування картини. Слідом за цим у режисерському кріслі був затверджений Мік Гарріс, який незабаром вибув з проєкту, а отримавший запрошення Вес Крейвен відповів на нього відмовою. Лише в 1997 році режисер Стівен Соммерс запропонував продюсеру Джеймсу Джексу своє бачення фільму, яке знайшло повну підтримку і розуміння з боку керівництва кіностудії, що змінилося перед цим через кілька великих невдач. Ідея картини в стилі Індіани Джонса і класики пригодницького жанру «Язон і аргонавти» з мумією як головним противником героїв настільки припала до душі кіностудії, що вона погодилася піти на збільшення витрат з 15 до 80 млн доларів.

Роль у фільмі (начальник в'язниці, який укладає угоду з Евелін) стала дебютом у кіно народженого в Ірані британського актора й коміка Оміда Джалілі.

Під час сцени, коли натовп, підбурений Імхотепом, скандує речитативом давньоєгипетською мовою, учасники масовки під час репетицій почали замінювати задану їм фразу на «Ohwhatanarseyouare» – вульгарну репліку англійською. Те саме сталося на фінальному дублі й потрапило в остаточну версію фільму, залишившись цілком непоміченим з боку знімальної групи.

Брендан Фрейзер під час зйомок сцени повішення його героя знепритомнів і мало не попрощався з життям через те, що мотузка на його шиї була затягнута занадто туго.

Нічна сорочка, яка була на Евелін у момент нападу на кораблі, намокнувши, стала прозорою і згодом була пофарбована за допомогою комп'ютерної графіки на стадії постпродакшну.

Сцени, що відбуваються у в'язниці, були повністю зняті в одному з житлових комплексів у Марракеші.

Коли гробницю фараона Тутанхамона було знайдено 4 листопада 1922 року, розкопками керував Джордж Герберт, граф Карнарвон, а разом з ним участь у них брала його дочка, леді Евелін Карнарвон. За первісним задумом головною героїнею фільму мала стати дочка проклятого лорда Карнарвона, Евелін, але згодом її прізвище було змінено на Карнахан, а єдиним відсиланням до цієї сюжетної лінії стали слова Евелін Ріку про те, що її батько був «дуже відомим дослідником».

Для участі у зйомках був спеціально запрошений учений-єгиптолог, який мав на власному прикладі показувати акторам правильну вимову окремих давньоєгипетських слів і цілих фраз.