Історії зі зйомок

Під час «розрядки» між СРСР і США (травень-червень 1987 року) на ЦТВ СРСР фільм «Наступного дня» було показано в одному тематичному блоці з радянським «Листи мертвої людини». Обидва фільми демонструвалися після програми «Час» (першого дня — американський фільм, другого — «Листи…»), тобто в самий «прайм-тайм».

Фільм досить реалістичний, але масштаби й наслідки катастрофи все-таки применшені, про що повідомляє текст у фінальних титрах.

На каналі National Geographic у 2013 р. у циклі передач «80-ті» під час опису фільму, як одну зі значущих подій 80-х років, було згадано, що до Ніколаса Меєра щонайменше три режисери відмовилися брати участь у реалізації зйомок фільму за готовим сценарієм. Як підстави вони заявили, що не готові знімати настільки жахливий фільм.

У США існує документальний фільм під назвою «First strike» (перший удар), який розповідає про можливий початок третьої світової війни і в якому активно використовуються кадри з американськими військовими з фільму «Наступного дня».

Ніколас Меєр так багато конфліктував із цензорами та урядом США щодо змісту фільму, особливо щодо сцен насильства, що в монтажний період пішов із проєкту й вимагав, щоб його ім'я прибрали з титрів. Зрештою він, щоправда, повернувся, але дав зарок більше ніколи не працювати на телебаченні.

Зважаючи на те, що розбивати всі вікна під час вибуху, а потім усі їх замінювати було б надто марнотратно, багато вікон просто заклеїли чорним папером так, щоб це виглядало так, ніби вікно розбите.

Продюсерам вдалося знайти кадри випробувальних запусків міжконтинентальної балістичної ракети «Minuteman III». Використовувати кадри ядерного «гриба» після вибуху Міністерство оборони заборонило, тож грибоподібні хмари стали результатом роботи фахівців із візуальних ефектів.

Цистерну, у якій створили грибоподібну хмару після ядерного вибуху, свого часу використовували у зйомках науково-фантастичного фільму 1982 року «Зоряний шлях 2: Гнів Хана», який теж знімав Ніколас Мейєр. Барвники та інші рідини повільно заливали в цистерну, перемішували й знімали на уповільненій швидкості.

Деякі сцени зі спецефектами, створення яких планувалося за оригінальним сценарієм, так і не зняли, бо тривалість фільму довелося скоротити з чотирьох годин до двох з половиною. Зокрема на екрані не втілилися сцени ядерного вибуху в Лоренсі в штаті Канзас, показаного з висоти пташиного польоту, та обміну ядерними ударами між НАТО і державами Варшавського договору в Німеччині.

Заручившись повною підтримкою адміністрації міста Лоренс, штат Канзас, автори фільму на кілька тижнів перетворили місто на руїни та пустки, що залишилися після ядерної війни. У магазинах у центрі міста було вибито вікна, уздовж вулиць розставили згорілі остови машин, самі вулиці засипали сміттям та уламками, а на берегах річки спорудили величезні наметові табори для тих, хто вижив. У ролі акторів масовки виступили понад 2 000 жителів Лоренса (включно зі студентами), кожному було сплачено $50 за умови, що він або вона пострижеться наголо і зображатиме людину, яка вмирає від променевої хвороби. Щоб додати відеоряду достовірності, акторів масовки попросили деякий час не митися.