Александр Борисович Годунов - радянський і американський артист балету та кіноактор. Заслужений артист РРФСР (1976). Народився в сім'ї інженера-будівельника. Батьки, Лідія Миколаївна Студенцова та Борис Іларіонович Годунов-Водуков, познайомилися в блокадному Ленінграді, де Студенцова залишилася після закінчення Ленінградського інституту інженерів залізничного транспорту, а Годунов-Водуков відновлював зруйновані бомбардуваннями будівлі та комунікації. Через рік після війни їхню сім'ю з первістком Олегом направили на Сахалін, до Южно-Сахалінська, де в 1949 році народилася друга дитина, Олександр. Коли Олександру Годунову виповнилося три роки, батьки розлучилися. Мати перевезла дітей до брата в Ригу. У 1958 році вступив до Ризького хореографічного училища. Навчався в одному класі з Михайлом Баришніковим. Училище закінчив у 1967 році за класом педагогів Юріса Капраліса та Артура Екіса. Протягом усього життя Годунов підтримував з Юрісом Капралісом дружні стосунки. 23 серпня 1979 року під час гастролей Великого театру в Нью-Йорку 29-річний Годунов звернувся до американської влади з проханням про надання політичного притулку. Літак з дружиною Годунова - Людмилою Власовою - був затриманий американською владою прямо перед відльотом до Москви, а Державний департамент США зажадав надати докази того, що Власова повертається до СРСР добровільно. Слідом за цим в інцидент виявилися втягнуті лідери СРСР і США Леонід Брежнєв і Джиммі Картер. Зрештою, через три дні літак, у якому перебувала Власова, був випущений до СРСР. За мотивами цих подій у 1985 році в СРСР вийшов фільм «Рейс 222», сюжет якого був заснований на реальних подіях, але скоригований (замість балетних акторів у ньому фігурували спортсмени), зокрема був написаний інший текст, який часто цитується.

У цей період кілька днів прожив у домі друзів Йосипа Бродського. У 1982 році через посольство було оформлено їхнє розлучення. У лютому 1980 року Годунов став прем'єром (principal dancer) трупи Американського театру балету, керівницею колективу була Луція Чейз. Його перший виступ відбувся 11 лютого 1980 року на ювілейному гала-концерті в Чикаго, де він танцював па-де-де з балету «Дон Кіхот» з Наталією Макаровою. Після завершення сезону в Метрополітен-опера, 12 червня 1982 року, Годунов вирішив покинути театр балету. Контракт з театром не був продовжений через розбіжності з новим керівником трупи Михайлом Баришніковим, який обійняв цю посаду 1 вересня 1980 року. Деякий час Годунов виступав з власною трупою. Як запрошена зірка багато гастролював по США, Канаді, Латинській Америці, Австралії, Ізраїлю, Європі, Японії. Починаючи з 1981 року періодично брав уроки акторської майстерності та мовлення в Джульярдській школі мистецтв і студії Стелли Адлер. У 1985 році пішов з балету і продовжив кінокар'єру, розпочату ще в СРСР. Серед ролей у фільмах: фермер-аміш у фільмі «Свідок» (1985), експресивний диригент оркестру у фільмі «Боргова яма» (1986), терорист Карл у фільмі «Міцний горішок» (1988), середньовічний тиран Скарабіс у фільмі жахів «Музей воскових фігур 2: Загублені в часі» (1992). Остання роль актора - екстравагантний терорист-хімік Лотар Красна, який мріє поневолити світ, - була зіграна ним у бойовику 1995 року «Зона». Протягом семи років підтримував близькі стосунки з кіноакторкою Жаклін Біссет. Вони розлучилися в 1988 році.