Голді Джинн Гоун народилася в 1945 у Вашингтоні в сім'ї власниці ювелірного салону і музиканта. Її мати була єврейкою, дочкою угорських іммігрантів. З трирічного віку Гоун відвідувала уроки балету і танців, а її акторський дебют відбувся в 1961 у п'єсі «Ромео і Джульєтта». У наступні пару років вона професійно займалася танцями, виступаючи також на театральних сценах Нью-Йорка.

Уперше на екранах Голді Гоун з'явилася в 1967 у телесеріалі «Доброго ранку, світе», а через рік відбувся її кінодебют у мюзиклі «Один єдиний справді оригінальний сімейний оркестр». Першою значною роллю Голді Гоун стала безтурботна дівчина-тусівниця Тоні Сіммонс у комедії «Квітка кактуса» (1969), за роль якої їй було вручено «Оскар» у категорії найкраща жіноча роль другого плану. Глибша роль дісталася їй у «Шуґарлендському експресі», режисерському дебюті Стівена Спілберга (1973). Два роки потому акторка блискуче зіграла подружку Воррена Бітті в комедії «Шампунь». За фільм «Рядовий Бенджамін» (1980) Гоун номінувалася на «Оскар» за найкращу жіночу роль. У січні 1985 напівоголена акторка з'явилася на обкладинці журналу Playboy.

У 1980-х роках Голді Гоун знімалася досить рідко, а низка нових кіноробіт настала з кінця 1980-х років із ролями в комедіях «За бортом», де вона зіграла в парі зі своїм чоловіком Куртом Расселом, а також «Пташка на дроті» (1990), «Хазяйка дому» (1992) і «Смерть їй до лиця» (1992). У 1996 акторка виконала роль покинутої дружини-алкоголічки Еліз Елліот у комедії «Клуб перших дружин» (1996), у якому вона грала разом із Даян Кітон і Бетт Мідлер. Востаннє на кіноекранах Голді Гоун з'явилася в 2002 у комедії «Сестрички Бенґер», у якому її партнеркою виступила Сьюзен Сарандон.