Микола Гринько після війни став помічником режисера, а з часом — провідним актором театру, багато працював на естраді. З 1946 — актор драматичних театрів Запоріжжя та Ужгорода. З 1955 — актор і художній керівник Київського естрадного оркестру «Дніпро». З 1963 — актор кіностудії імені О.П. Довженка. На «рідній» студії імені О.П. Довженка його знімали дуже мало, не запропонували жодної головної ролі. Плідніше його талант використовували московські кіностудії, де він зіграв свої найкращі та найбільші ролі.

Заслужений артист Української РСР (1969). Народний артист Української РСР (1973). Микола Гринько мав своєрідний високий голос, тому в деяких кінофільмах його ролі озвучували інші актори. Микола Григорович помер у Києві 10 квітня 1989 року від лейкемії. Похований актор на Байковому кладовищі Києва. Життю і творчості актора присвячено главу 17 циклу «Щоб пам'ятали» Леоніда Філатова.